Державне регулювання застосування систем штучного інтелекту у сфері психічного здоров'я та психосоціальної підтримки в Україні: інституційні прогалини та напрями державної політики

Vollständiger Abstract

Worum geht es in dieser Arbeit?

Актуальність. Стрімке впровадження технологій штучного інтелекту (ШІ) у психологічну та психіатричну практику відбувається в умовах системного законодавчого вакууму в Україні. Жоден чинний нормативно-правовий акт не регулює спеціально застосування ШІ у сфері охорони психічного здоров'я, а інтеграція з Загальним регламентом ЄС про захист даних (GDPR) залишається незавершеною. Метою дослідження є комплексний міждисциплінарний аналіз прогалин у законодавчому регулюванні застосування ШІ у сфері психічного здоров'я в Україні, визначення меж юридичної та професійної відповідальності в умовах правової невизначеності, а також формулювання практичних орієнтирів для фахівців у перехідний період. Результати. Виявлено регуляторні прогалини: відсутність спеціальних норм для ШІ; відсутність механізму класифікації ризиків; нетранспозиція статей 9, 22, 35 GDPR; відсутність галузевих стандартів для психологів щодо ШІ. На основі чого встановлено, що чинна правова база не містить спеціальних норм для систем ШІ у сфері охорони психічного здоров'я, а інтеграція з GDPR лишається незавершеною, що позбавляє клієнтів/пацієнтів гарантій, передбачених міжнародними стандартами. Проаналізовано принципи людиноцентричності та недискримінації як етико-правові засади, що в умовах законодавчого вакууму набувають квазінормативного значення формуючи певну рамку спираючись на еволюційне чи індуктивне нормотворення. Висновки. За відсутності спеціального закону фахівці, які використовують ШІ-інструменти, несуть професійну та юридичну відповідальність, межі якої сьогодні визначені законом лише частково, але можуть бути встановлені судом на підставі загальних норм деліктного права та існуючого законодавства про захист персональних даних. Запропоновано мінімальний стандарт обачності, що включає чотири компоненти. Визначено мінімальний стандарт обачності для фахівців у перехідний період та обґрунтовано необхідність розробки галузевих стандартів і прискореної законодавчої гармонізації з нормами ЄС