ПУБЛІЧНІ ПОСЛУГИ ДЛЯ ЖЕРТВ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ: ЦИФРОВІЗАЦІЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Vollständiger Abstract

Worum geht es in dieser Arbeit?

Статтю присвячено комплексному адміністративно-правовому аналізу системи надання публічних послуг жертвам збройного конфлікту в Україні в умовах триваючої цифровізації. Актуальність дослідження зумовлена масштабними гуманітарними наслідками збройного конфлікту, активізованого у лютому 2022 р., що виявив інституційну неготовність системи публічного адміністрування до ефективного реагування на відповідні нагальні потреби постраждалого населення. У роботі визначено концептуальні підходи до розуміння поняття «жертва збройного конфлікту» та підкреслено фрагментарність його нормативного закріплення в українському законодавстві. Проте визначено, що відсутність єдиного визначення компенсується системою диференційованих правових статусів. Досліджено структуру системи публічних послуг, включаючи її основні складники, коло уповноважених суб’єктів та правові засади їх функціонування. Особливу увагу приділено впливу цифровізації на трансформацію адміністративних процедур. Проаналізовано роль електронних сервісів, державних реєстрів і цифрових платформ як інструментів, що змінюють модель взаємодії між особою та державою – від фізичної присутності до дистанційного доступу. Водночас обґрунтовано, що цифрові інструменти виконують переважно функцію каналів доступу, тоді як юридично значущі рішення залишаються у компетенції органів публічної влади. Виявлено ключові проблеми цифровізації у цій сфері, серед яких – нерівномірність доступу до цифрових послуг для уразливих категорій населення, залежність реалізації прав від достовірності даних у державних реєстрах, наявність нормативних прогалин у регулюванні цифрових процедур, а також недостатня визначеність питань відповідальності за автоматизоване прийняття рішень. Окремо акцентовано на питанні координації між національними інституціями та міжнародними організаціями. Так, обґрунтовано напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання, зокрема шляхом формування узагальненого підходу до визначення статусу жертв збройного конфлікту, нормативного закріплення цифрових адміністративних процедур, забезпечення альтернативних (нецифрових) каналів доступу до послуг, а також підвищення надійності та узгодженості державних реєстрів. Окреслено перспективи подальших наукових досліджень, що пов’язані з аналізом правової природи автоматизованих адміністративних рішень, механізмів відповідальності у сфері цифрового врядування та інтеграції національних і міжнародних систем надання послуг в умовах збройного конфлікту.